У ній зустріну пору світанкову І щастя світле я у ній знайду. Я — українець! Дуже гордий з цього. Несу у світ традиції свої
Для себе в Бога не прошу нічого, Все в мене є: і гори, і гаї, Поля родючі, повноводні ріки, Озера сині, чисті небеса... Я син землі від роду і навіки, В краю, де поруч казка і краса. Я — українець з щедрою душею, На вишитому рушникові хліб несу. Горджуся Україною своєю І в серці бережу її красу, Історію, традицію і пісню, Й правдиве слово-думу Кобзаря... То ж вишиванку я до серця тисну І вірю, що зійде моя зоря.
Немає коментарів:
Дописати коментар